ну воть, стільки всього пройшло, а я навіть і не помітила... в бажанні знайти роботу та десь зачепитися, я повністю зникла з життя.. забулися друзі, знайомі, колеги.. але залишилися найближчі. може то і на краще. люди, від яких я все віддалялася, зникли з горизонту, щоб появитися знову лише на дн повідомленням на стіні "вітаю!! =))" але я не можу сказати, щзо це на гірше. просто якась ностальгія. залишаються лише ті, кому ти справді небайдужий, а не ті, які з тобою лише з певних тимчасових причин. А з деякими настільки розійшлися дороги, що при зустрічі важко навіть завести нормальну розмову..
все міняється.
я вже не чекаю з нетерпінням дня народження, відраховуючи кожен день, який мене від нього відділяє. це напевне і є дорослий світ. або якись заторможений, естонський. просто я якось сама не помітила, що був мій день народження..
(це напевне тому, що я звикла у день святкування так залити морду, щоб аж світ розпливатися почав. а так, як цього року такого не було, то і відчуття немає. а хоча - все ще "впереді!!"
а може просто поставити собі нові цілі в житті?? ато якось так виходить, що стільки всього, про що довго мріяла, зараз якраз досягнуто, а нового нічого немає.. то непорядок.