я тихо вийшла не зронивши ані слова
для чого? лише чуття мене веде в цю мить
для чого весь цей шум, то все пуста розмова
ніхто із них не знає, що ж мені болить
я взяла те, що треба, та знаю я дорогу
нікого більш не бачу та вже й не боюсь
ніхто ніколи не помітить, дивлюсь лише в підлогу
хоч шлях мій довгий, але я ще з ним ще борюсь!
ніким ще не помічена, і так, неначе злодій,
я тінню попливу до цілі без вагань.
я бачу вже її, я чую звук мелодій
і зайду я у двері повна сподівань.
непрошених гостей я прожену та й годі
та ж не заради них сюди так довго йшла
звичайно, все не так, як на природі
та до усього цього вже готовою була
я затамую подих та напружу тіло
я слухатиму із коридору кожен крок
все те, що на душі мені осіло
за мить я просто досягну зірок
я все змогла, я лину, наче птиця
я шумно повернулась в кабінет
ні,ні мені це все не сниться!!
так я ж сходила на роботі в туалет!!!