Думай про тих, хто буде тебе носити колись на руках ... НЕ ЖРИ НА НІЧ!
їхала я сьогодні з пасічної на роботу. вийшла вчасно, чекала на маршуртку 30 хвилин...
ну ладно, то ж в нас нормально. але в мене в голові утворилася під час того чекання мего підстава. чомусь шота руставелі перетворилося для мене на Дж.Вашингтона. я мала чекати 24 та 44 маршрутки, а так як їх взагалі в природі того ранку не існувало, то я сіла в маршрутку 40, яка якраз приїхала, та ще й з великим написом Дж. Вашингтона. ну, я канешно без зайвих вагань в неї сідаю, і помічаю, що повертаю на сихів... ну ладно, я такий "сусанін", що думаю, то може вона так об"їжджає через євро. і мені вже з голови вилетіло, що чекати я мала не 40 а 44 маршрутку... ну, такі ж деталі для лохов.. коротше, я взнала де є шувар, ч. калини і ще багато незвіданих мені досі локацій і тут, я собі думаю - подстава то все!! (вчасно так звичайно думаю). все в душі обурююся, що маршрутка не поїхала туди, куди мені треба, хоча вона то і не мала ж.. але спитати людей - то ж теж для лохов..
виходжу я на перехресті стрийська-наукова і починаю щастя-долі шукати. а все далі думаючи, що мені на дж.вашингтона треба. і все мене з одної на іншу зупинки люди посилають впевнено кажучи "та де, на цій нічого не їде, то ти на онту іди". і так на кожній. а це все на фоні мегазапізнення на роботу. мої нерви здали коли одна жіночка спитала: "а джорджа вашингтона то магазин, та??"

таким чином я вічула себе в повній безвиході, а ще ж знаю, що то ж недалеко, хоча пішки то є що топати. і всі такі підлі люди, що ніхто мені не хоче сказати, чим то мені добратися. і тут їде тролейбус, на якому бачу напис "Шота руставелі" (секундне прояснення в моїй сонній голові), радію неймовірно та сідаю в неї. іду до водія і зі словами "ви ж їдете на дж. вашингтона?" та його відповіддю "так" заспокоєна сідаю та нарешті доїжджаю до роботи. нікого з шефів не було, так що і проблем через запізнення на годину теж нема. 

і тут до мене нарешті доходить, що я поплутала назви вулиць.. 

в мене просто немає коментарів. я сама дивуюся, як я таки добралася до пункту призначення.. а що найвеселіше - це те, що водій тролейбусі на тій самій відтянутій хвилі був сьогодні, що і я.. чим мені і допоміг..
та ладно, буває)))) головне, що все тепер файно))) ти на роботі)))) так що рілакс і читай мангу))))))